До останньої миті був під питанням виїзд дітей із Запоріжжя – регіон знаходиться під постійними обстрілами. Кілька пересадок.
Й ось вони тут – 30 хлопчиків і дівчаток з Запоріжжя. А ще – з Одеси, Ужгорода, Києва. Усього 50. Сьогодні діти і їхні вчителі розкидані по всій Україні, але залишаються мелітопольцями.
Навчають і навчаються. Спілкуються. Дружать. І двічі на рік зустрічаються в Кам’янці-Подільському, щоб провести час разом.
Кілька дітей тут уперше, більшість повернулися у четверте, уп’яте і навіть ушосте.
Кам’янець зустрів гостей сонцем. А фортеця – прохолодою і спокоєм.
Попереду – екскурсії, прогулянки, творчі заняття, зустрічі з психологами. А головне – уроки офлайн і живе спілкування. Очі в очі, а не через екран монітора.
Поруч із дітьми — їхні вчителі. Саме вони беруть на себе відповідальність за ці поїздки, збирають, супроводжують, підтримують. І роблять так, щоб у дітей залишалося місце для звичайного життя — з уроками, друзями і зустрічами.
